Cудовий контроль як ефективний механізм виконання рішення суду з реєстрації податкових накладних

Податки та Звітність

Наразі, відкритим питанням у взаємовідносинах із податковими органами є вчасна реєстрація податкових накладних.

Час від часу для відстоювання свого права на податковий кредит, бізнес вимушений звертатися до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення органів ДПС про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної та відповідно зобов’язання судом таких податкових органів зареєструвати податкову накладну.

Згідно з положеннями Порядку ведення ЄРПН, податкова накладна, реєстрацію якої зупинено реєструється у день настання однієї з таких подій: набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення).

Однак, сьогоднішні реалії допускають ситуації, коли ухвалене рішення суду про зобов’язання ДПС здійснити реєстрацію податкової накладної протягом тривалого часу не виконується або взагалі саботується.

Тож, як забезпечити ефективність судового захисту та належне виконання рішення суду з реєстрації ПН?

Конституцією України обов’язок з контролю за належним виконанням рішення суду покладено власне на суд.

Практична реалізація такого положення знайшло своє відображення в процесуальному інструменті судового контролю в межах адміністративного судочинства.

Так, зокрема ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов’язання відповідача (суб’єкта владних повноважень) подати звіт про виконання рішення суду.

Інструмент судового контролю є ефективним, а інколи єдиним механізмом з виконання рішення суду у справах «з розблокування податкових накладених», де за відповідною заявою позивача, на користь якого ухвалено рішення суду, суд встановлює органам ДПС строк для подачі звіту про виконання рішення суду.

Одразу слід наголосити, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов’язком. Таке формулювання обумовлює необхідність доведення наявність підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Підтвердженням неможливості у загальному порядку виконати рішення суду можуть бути матеріали виконавчого провадження, відповідно до яких дії державного виконавця не забезпечили належного виконання рішення суду.

Наступним кроком у реалізації механізму судового контролю є розгляд у судовому засіданні звіту про виконання рішення суду, за результатами якого, за умови невиконання рішення суду або не подання такого, суддя своєю ухвалою може встановити новий строк для подання звіту та накласти на керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 49 620 грн до 99 240 грн). У разі повторного невиконання встановленого судом обов’язку, сума штрафу подвоюється.

При цьому, половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина – до державного бюджету.

Крім того, сплата штрафу не звільняє від обов’язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання.

Таким чином, механізм встановлення судового контролю, з огляду на ймовірність застосування до керівника органу ДПС заходів персональної відповідальності у формі штрафу, на практиці є тим аргументом, до якого прислуховуються контролюючі органи та виконують рішення суду з реєстрації податкових накладних.

Автор: Денис Черніков, Юрист корпоративної практики, практики землі та нерухомості в ЮФ Martyniv Law